Влітку 1943 року, внаслідок зосередження УПА під політичним проводом ОУН, Антонівецький табір набуває особливої ваги. Крім школи старшин та підстаршин і лікарні тут організовують курси медсестер, пекарню, миловарню, слюсарню, швейну майстерню, невеличкий м'ясокомбінат у самому селі Антонівці. У селі Забара було створено аптеку, збиралися різні лікарські рослини для виготовлення ліків, мазі, настоїв, щоб ними лікувати хворих і поранених повстанців. Також тут виробляли медичні перев'язочні матеріали. При штабі УПА "Волинь-Південь" створювались підрозділи "Юнаки". Зараховувались туди молоді люди віком від 17 до 19 років. На них було покладено завдання підтримувати зв'язок, супроводжувати бойові підрозділи, розквартировувати прибулих по квартирах. Юнаки проходили муштру, вчилися мінувати мости і залізничні колії, освоювали практику ведення бою. Крім військових шкіл у селі Мала Іловиця була школа політосвіти. В селі Антонівці у конторі водяного млина знаходилась група пропагандистів і журналістів УПА. Виходити газета "Повстанець", як орган УПА. Відбулися пропагандиські рейди в центральні області України.

Однак німці, фронт яких відкочував назад, не могли миритися з існуванням такого сильного ворога і 20 серпня зробили рішучу спробу ліквідувати табір. Для цього була виділена дивізія СС генерала фон дем Баха, зміцнена танкетками. Та вирішальну роль на розгром табору "Крука" було виділено авіації. Розбомбили табір німецькі літаки “Фоке-Вульф 189”

Антоновецький табір Воєнної округи УПА “Волинь-Південь” в урочищі Дігтярня – небуденне явище нашої історії. На тутешніх горах протягом тисячоліття розташовувались нездоланні твердині південної Волині – Данилів, Стіжок, Шумськ. Саме село Антонівці на початку 50 років минулого століття зникло з карти України, а його мешканці виселені в Запорізьку область та розійшлися по навколишнім селам. І лише на зламі 80-90 років XX століття було відновлено парламентом України історичну справедливість - Антонівці знову набули статус населеного пункту. Власне саме, тоді група патріотів, до якої входив і теперішній голова Шумської райдержадмістрації Василь Петрук, незважаючи на погрози, почала роботи по створенню на місці повстанського табору меморіалу. На початках, привели в належний стан цвинтар, на якому захоронені вояки УПА, звели наземне дерев'яне приміщення, де розміщувався штаб повстанців, літній клас підстаршинської школи.

На середину двотисячних років Антонівці стали місцем справжнього паломництва патріотів України, які вважають, що УПА боролась за самостійну Україну з двома ворогами - нацистами та більшовиками.

Розвиток музею під відкритим небом активізувався, коли в 2008 році Тернопільська обласна рада затвердила обласну програму по створенню духовно-культурного комплексу "Антонівці-округа".

 

За цей час тут встановлено величний пам'ятний в'їзний знак. Цьогоріч споруджену масштабну повстанську криївку-бункер, окрасою музею стала меморіальна капличка, відновлено повстанське джерело, відремонтовано штабний будиночок. Під час відкриття оновленої екпозиції, на яку завітали голова Тернопільської облдержадмістрації Юрій Чижмарь та голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда, гості з сусідніх районів та областей, відбулася панахида на повстанському кладовища, осв'ячення джерела та криївки-бункера. Присутні переглянули літературно-музичну композицію, підготовлену шумськими артистами, посмакували повстанською кашею.

На цьому розширення музею не закінчуватиметься - в планах - спорудження дерев'яної церкви на місці знищеної каплиці. Та насамперед у фокусі уваги має стати повноцінний ремонт дороги, що веде до музейного комплексу.

 

 

 

 

 

Автори фото: Володимир Гаврилюк та Юрій Заруцький